Висновок з аналітичної психології Карла Густава Юнга

Десятиліття після смерті Юнга його фігура продовжує чинити вплив на розуми і серця величезної кількості людей по всьому світі, які називають себе психологами юнгіанської орієнтації. Геній Юнга унікальний для 20 століття, масштаб його особистості близький до титанів Відродження, і безперечно вплив його ідей на всі гуманітарні науки, на сам дух сучасного постмодерністського мислення. Психологія Юнга – це його особиста психологія, історія його пошуків, помилок та відкриттів. Її дух глибоко індивідуальний і чужий будь-якій спробі перетворення у фетиш чи взірець для наслідування. Його багатотомна спадщина містить дуже великий корпус ідей, непростих для розуміння і не призначених для якого-небудь утилітарного використання. Тексти Юнга запрошують дослідника зазирнути в іншу реальність, в якій такі слова, як суть, істина, смисл, вбираються у плоть переживань.

Роботи Юнга фруструють наше раціонально-логічне мислення, занурюють його у вир хаосу, плутанини нескінченно складних будівель, у всесвіт значень, що розбігаються. Вони безперервно фемінізують нашу свідомість, роблячи її більш гнучкою, повною, багатогранною, і допомагають вийти за межі самого себе. Їх сила у дусі свободи, який дозволяє позбавитися від догм і буквалістського тлумачення, зберегти критичну збалансовану позицію, з якої можливо поглибити і одночасно релятивізувати все, з чим стикаєшся. Це плавання в нічній темряві психіки, в тіні Бога, без компасу і керма, покладаючись на чуття, на запах відображених зірок і відгомони генетичної пам’яті. Юнгіанська психологія – єдина психологія, яка, по суті, нічого не стверджує, а лише «питає», підтримуючи активний інтерес до життя, яка не гарантує ніяких рятівних соломинок тому, хто згоден йти по лезу без страху і надії. Можливо, скромність і покірність – наш посох на цьому шляху, а всезростаючий сумнів – єдиний неясний орієнтир. У цього шляху немає початку і немає кінця, але в кожний момент ми відчуваємо, що якщо робимо правильний крок, то весь всесвіт радіє за нас і звільняється разом з нами. Не дивлячись на велику кількість послідовників, аналітична психологія – не секта, не наукова академічна школа і не абстрактна філософія життя. Все життя Юнга, яке він називав «історією самореалізації несвідомого» (не його власною самореалізацією), вся його робота над собою і духовні пошуки робились заради інших людей, заради надання їм конкретної допомоги. Немає психології поза практикою психотерапії і психологічної допомоги. Всі наші знання, таланти і здібності, все найкраще, що накопичене людством за його довгу історію, слугують тому, щоб реально допомогти іншій людині. Наш моральний обов’язок – вміти синтезувати все це в своїй практиці, безперервно вдосконалюючи і творчо видозмінюючи для кожного конкретного випадку і відповідно до вимог часу.

Юнг не робив із своїх ідей закам’янілих догм і не пропонував їх сліпо наслідувати. Передусім, Юнг дав нам приклад мужнього дослідження глибин власної душі і безкорисливого служіння людям. Він визнавав, що створена ним психологія була по суті його власною психологією, описом його особистих духовних пошуків і не бажав її розповсюдження, тим більше перетворення в фетиш. Однак, він вчинив величезний вплив на дуже багатьох людей. Його особистість, безперечно геніальна, порівнювана хіба що з титанами Відродження. Його ідей надали могутнього імпульсу не лише розвитку психології та психотерапії, але і практично всім гуманітарним наукам в 20 столітті, та інтерес до них не слабшає. Можна сказати, що сучасного релігієзнавства, етнографії, досліджень фольклору та міфології не було б без Юнга. Деякі люди із містико-окультного середовища навіть вважали його західним гуру, приписували йому надприродні здібності і сприймали його психологію, як свого роду нове Євангеліє.

За минулі після його смерті роки створено декілька навчальних інститутів аналітичної психології в різних країнах світу, засновані журнали і написано велику кількість книжок. Вивчення психології Юнга давно стало обов’язковим для всіх, хто отримує освіту в психології чи психотерапії. Але найважливіше, що виросло вже третє покоління його послідовників – юнгіанських аналітиків, які продовжують успішно допомагати людям, інтегруючи його ідеї на практиці і творчо їх розвиваючи. Вони об’єднані в Міжнародну асоціацію аналітичної психології, а також в багато чисельні локальні клуби, спілки та національні асоціації. Періодично проводяться конгреси та конференції. Крім того, помітно взаємно збагачуючий вплив аналітичної психології та інших течій в психоаналізі, так що є багато прикладів синтезу юнгіанських ідей з теоріями таких відомих психоаналітиків як Мелані Клейн, Віннікотт, Когут. Так що можна з повною впевненістю говорити про процес поступового стирання меж між психотерапевтичними школами і про одне єдине поле ідей в глибинній психології. В деяких країнах юнгіанський аналіз отримав державне визнання і включений в систему медичного страхування. Є навіть приклади залучення юнгіанських психологів в політичний консалтинг.

Повернутися до початку