Способи формування керамічних виробів

Відомо чотири основних способи формування керамічних виробів: ручне ліплення; на гончарному крузі; у гіпсових формах; способом лиття.

Ручне ліплення існувало у всіх народів первісної культури. Для виготовлення керамічних виробів вручну потрібні дерев’яна підставка, тканина, качалка (краще дерев’яна з двома ручками), циліндрична форма.

З підготовленої маси розкачують пласт, товщина якого залежить від величини створюваного виробу; чим дрібніший виріб, тим пласт тонший. Далі його кладуть між двома кусками бавовняної тканини з дрібним переплетенням ниток. Щоб фактура виробу була більш виразною, застосовують мішковину або сирове полотно.

Після підготовки пласта з глини роблять викройку задуманої посудини з паперу чи картону, накладають її на пласт і обрізають по контуру тонким ножиком.

Виготовлення керамічних виробів можна полегшувати, застосовуючи форми. Наприклад, для виготовлення циліндричної вази можна використати будь-який циліндричний предмет з гладенькими стінками, найкраще — гіпсові циліндри різної величини. Вирізаний за викройкою пласт глини обкручують навколо форми і зліплюють глиняною масою, розведеною до консистенції сметани. Дно виробу вирізають окремо і приліплюють тією самою рідкою глиною, а потім обробляють ножиком чи стекою. Ручку виліплюють з маси, яку розкачують у вигляді ковбаски.

На гончарному крузі виготовляють вироби, які мають форми тіл обертання — циліндричні або конусоподібні без рельєфів та заглибин.

Основні частини гончарного круга: металевий стержень, на якому закріплено два дерев’яні круги, верхній — менший, нижній — більший. Стержень проходить через захват і нижнім кінцем упирається в підшипник. Гончар, сидячи на лаві (стільці), кладе на верхній круг кусок глини і, штовхаючи нижній круг ногою, приводить у рух вісь разом з верхнім кругом, надаючи йому потрібної швидкості обертання. Спочатку округляє грудку глини, після чого обережно, стискуючи руками, піднімає її, надаючи потрібної форми. Потім обережно, натискуючи зверху, злегка приплюскує і повторює ці рухи кілька разів, щоб згладити нерівності від стискання маси руками.

Формуючи чашку, беруть грудку глини руками, вдавлюють в неї зверху великі пальці рук і обережно витягують її за вінця, виводячи в такий спосіб стінки посудини і утворюючи всередині порожнину. При цьому круг треба обертати безупинно.

Контур виробів у разі потреби вирівнюють стекою — тоненькою металевою пластиною з вирізом точного контура. Стеку обережно прикладають до поверхні виробу, який обертається на крузі, зрізуючи та згладжуючи всі нерівності. Іншою стекою вирівнюють внутрішню поверхню посудини. Краї виробу обрізають тонкою дротиною і згладжують. Готовий виріб зрізають з круга дротиною і переносять у сушарку.

Працюючи на гончарному крузі, потрібно обов’язково берегти вироби від можливих пошкоджень, для чого слід рівномірно натискувати пальцями на стінки посудини. Без цього після сушіння й випалювання предмет може деформуватись або розтріскатись.

Для формування не рекомендується брати дуже м’яку, тобто насичену водою глиняну масу. Щоправда, її легше формувати і обробляти стекою, але вона й легше втрачає однорідність і під час сушіння дає велику усадку.

Формування в гіпсових формах застосовують для виготовлення складних виробів з рельєфами, заглибинами. Цим способом в основному користуються у промисловому виробництві. Гіпсові форми не повинні бути дуже пористі (співвідношення гіпсу й води 1 : 1).

Спочатку виготовляють модель виробу з глини чи гіпсу, потім з неї знімають форму, яка складається з кількох частин, щоб потім, виймаючи готові вироби, не пошкодити невеликих деталей. У порожню, складену з частин форму, набивають підготовлену глиняну масу тонким, рівномірним шаром, ущільнюють її руками й чекають, поки гіпс вбере зайву вологу і виріб не опадатиме і набуде такої твердості, що зможе триматися, не деформуватиметься. Форму розбирають на частини, потім обробляють шви, знімаючи зайву масу в місцях стикування частин форми. Далі вироби інколи обробляють пластмасовою, гумовою чи металевою «гладилкою». Тонка і жирна маса краще зберігає після випалювання сліди глянцю або полірування.

У народній кераміці поширений особливий вид прикрашання кераміки — виглажування візерунків гладеньким камінчиком чи гумкою. Утворений після випалювання гладенький візерунок на матовій шорсткій поверхні надає виробу своєрідного ефекту. Можна також виконати ажур, який вирізають по контуру тонким ножем.

Лиття (виливання) застосовують в основному у виготовленні виробів фарфорових, фаянсових, а також з кам’яної маси. У виготовленні тонкостінних виробів цей спосіб незамінний. Виконується легко й швидко. Відлиті вироби мають рівний тонкий черепок однакової товщини. Цим способом виготовляють великі вироби (вази, блюда).

Гіпсову форму наповнюють рідкою глиняною масою, яка має густоту сметани. Спочатку форма досить швидко вбирає воду, причому тверді частинки маси присмоктуються до її стінок, заповнюючи найменші щілини. Шар поступово наростає і коли він досягне потрібної товщини, залишки маси зливають і дають виробу затужавіти. При цьому шар маси дає велику усадку і легко відокремлюється від форми. Коли маса остаточно затужавіє, форму роз’єднують, зачищають шви і приліплюють додаткові деталі. Цей метод придатний тільки для пісних глин, бо в разі використання жирної маси зразу ж відкладається дуже щільний шар, який не пропускає крізь себе воду і, отже, фактично припиняється дальше наростання.