Художня кераміка

Джерела гончарства слід шукати у сивій давнині. Археологічні експедиції не раз знаходили на місцях стоянок первісної людини черепки від глиняного посуду та залишки грубих кам’яних знарядь. Отже, формування глини і обробка каменя були першими зародками технічної майстерності на зорі людської культури.

Спочатку обробка глини мала тільки утилітарне призначення — вироблення грубого посуду для зберігання води, а з часом і приготування їжі, але поступово глина ставала матеріалом для задоволення виникаючих естетичних потреб людини. У багатьох народів вже на початку історичного періоду з’являється гончарний круг.

Серед народів Середземномор’я найраніше кераміка з’явилася у єгиптян. Стародавні єгипетські посудини були виготовлені з грубої маси, мали незграбні форми. Пізніше маса стає більш тонкою, однорідною, форми — різноманітнішими, орнаментованими або рельєфними. Крім посуду та ваз, єгиптяни виробляли з глини статуетки.

Стародавнє керамічне мистецтво блискуче самостійно розвивалось у Вавілоні та Асірії. Проте найвищого розквіту художня кераміка досягла у Давній Греції. Грецькі майстри не знали ні прозорої глазурі, ні кольорових емалей, ні справжніх барвників, а вживали для розпису лише залізисту глину. Та, однак, застосовуючи ту невелику кількість матеріалів, які були в їх розпорядженні, вони досягли вершин довершеності. Витонченість і благородство форм, чистота і ретельність обробки, правильність рисунка характеризують вироби того періоду.

Гончарні вироби спеціально виготовляли на честь різних громадських і сімейних подій, використовували як призи і подарунки на спортивних іграх.

Поступово мистецтво кераміки поширюється далі в Європу і Азію.

Археологічні розкопки, а також пам’ятки архітектури підтверджують, що виробництво кераміки на території нашої країни зародилось ще в давні часи.

Відомо, що в Київській Русі широкого розвитку набуло гончарство: виготовляли цеглу, побутові вироби, декоративні кахлі, які використовували в основному для оздоблення культової архітектури. У кераміці застосовували кольорові глазурі.

У 3-2 ст. до н. е. племена, які населяли басейни річок Москви та Клязьми, виготовляли глиняний посуд простої форми, орнаментований простим візерунком. За формою вироби цього періоду нагадували кераміку Середньодніпровської культури. У 7-9 ст. на Русі вже користувалися гончарним кругом, а згодом з’явився і горн для випалювання виробів.

У 18 ст. в Росії, як і в багатьох країнах Європи, почали організовуватися перші фарфорові виробництва. В 1744 р. в Петербурзі було засновано перший фарфоровий завод. Видатний російський вчений-технолог Д. Виноградов розкрив секрет виробництва фарфору. У 19 ст. поширюється підглазурний спосіб живопису на фарфорі та фаянсі, а також використання різноманітних видів глазурі, які створювали вражаючий декоративний ефект.

У зв’язку з ростом культури і підвищенням матеріального добробуту радянських людей збільшується попит на предмети побутового призначення, на вироби декоративно-прикладного мистецтва.

У наш час художня кераміка розвивається і набуває дедалі ширшого застосування в багатьох галузях культури та в побуті.