Після того, як виріб добре просохле, його підготовляють до випалювання. Для цього, користуючись ножиком, стекою та вологою ганчіркою, знімають усі нерівності, забруднення, залишки глини на швах. Якщо посудина без декору, її можна почистити дрібнозернистою наждачною шкуркою, а потім зняти утворений пил м’якою ганчіркою чи губкою. Особливо ретельно слід перевірити місце приєднання деталей (ручок, носиків тощо).
На підприємствах фарфоро-фаянсової промисловості вироби випалюють у тунельних печах протягом 40 год при температурі 1200-1300 градусів Цельсія. У домашніх умовах використовують випущену нашою промисловістю муфельну електропіч із спіраллю з ніхромового дроту.
Муфельна піч має вигляд шафи, виготовленої з вогнетривкої цегли з овальним склепінням. Дверцята печі зроблено також з вогнетривкої цегли. Спіраль змонтовано у заглибині, тому вироби, поставлені в піч, не торкаються до неї. Для економного використання внутрішнього об’єму печі застосовують плити та підставки з вогнетривкої глини.
Слід пам’ятати, що всі роботи з увімкненою електропіччю треба виконувати, додержуючись правил техніки безпеки. Оскільки випалювання керамічних виробів триває довго, піч, щоб запобігти пожежі, треба встановлювати на негорючій основі (товстій азбоцементній плиті, цеглі) і на безпечній відстані від легкозаймистих предметів. Працювати під час випалювання виробів треба в сухих рукавицях і користуватися справним інструментом.
Під час першого випалювання виробів без декорування невеликі предмети можна ставити один на одного. В разі ж випалювання глазурованих виробів треба стежити, щоб вони не торкалися один до одного, бо можливе прилипання під час плавлення глазурі. Завантаживши піч, її закривають спереду плитою або закладають вогнетривкою цеглою з отвором посередині, щоб можна було стежити за процесом випалювання. Температуру треба підвищувати поступово, щоб уникнути розтріскування, яке неминуче в разі швидкого випаровування залишків вологи з черепка. Коли температура досягне потрібного рівня, струм вимикають і піч повільно й природно остигає.
Кераміка. Роботи, виконані в домашніх умовах
Кофейник циліндричної форми з розписом. Щоб зробити кофейник потрібні: невелика грудка добре вим’ятої червоної глини, яка має консистенцію густо замішаного тіста; форма — циліндричний предмет; качалка; два однакових за розміром (50 Х 50 см) клапті бавовняної тканини; ножик; сантиметрова стрічка; лінійна.
Клапоть бавовняної тканини кладуть на рівну поверхню стола чи дошки. Глину розділяють на частини і рівномірно розкладають так, щоб між ними не було щілин. Потім зверху кладуть другий клапоть тканини, змочений у воді, і розкачують глину качалкою доти, поки не утвориться пласт завтовшки 5 мм. Далі за допомогою лінійки по горизонталі і вертикалі відмічають діаметр і висоту задуманого виробу і, приклавши лінійку, акуратно відрізають ножиком зайву глину, створюючи в такий спосіб ніби викройку. За цими розмірами добирають циліндричний предмет для форми. Форму туго обмотують папером, щоб глина не прилипла до неї. Поклавши форму на пласт глини так, щоб денце припало на нижній його край, обкручують пласт навколо форми, а сполучний «шов» зліплюють цією самою глиною, розведеною до консистенції сметани. Після цього форму ставлять у вертикальне положення і залишають так приблизно на півтори години для закріплення глини, а потім обережно виймають форму з глиняного циліндра і знімають папір.
Наступний етап — приліплювання денця. На тканині розкачують невелику грудочку глини до товщини 5 мм. Потім на пласт глини ставлять форму і обрізають із запасом в 2-3 мм. Краї денця піднімають стекою і приліплюють до стінок виробу.
Далі натиском пальців роблять носик, а на протилежному боці приліплюють ручку. Для цього розкачують глиняну «ковбаску» діаметром — 7-8 мм, відрізавши зайвину глини, надають форми ручки і прикріплюють до виробу рідкою глиною. Кофейник ставлять на дощечку і сушать. Коли він висохне, вологою губкою з м’якого поролону обережно знімають усі нерівності і заокруглюють краї. Випалюють при температурі 900 градусів Цельсія.
Після першого випалювання внутрішню частину кофейника глазурують, а на зовнішню тонким пензликом наносять рисунок кольоровими пігментами або емалями по попередньо зробленому хімічним олівцем рисунку (він потім вигоряє). Далі поверхню задувають прозорою глазур’ю за допомогою пульверизатора. Випалюють при температурі 960 градусів Цельсія. Цим же способом можна зробити і чашечки, відповідно зменшивши розміри.
Ваза з декором «монотипія» для квітів. Вазу роблять з двох половинок, кожну з яких підготовляють на окремому клапті тканини. Для цього розкачують і обрізують два однакових глиняних пласти, розраховуючи так, щоб вони охопили форму з обох боків і їх можна було легко зліпити. Посередині підготовленої половинки вази розкладають композицію з гілочок або листочків, причому бажано, щоб вона не виходила за межі площини пласта. Зверху накладають вологу тканину і прокочують качалкою, після чого знімають тканину, а потім і рослини, які відбилися на поверхні пласта. Те саме роблять з другою половинкою. Якщо вона планується для задньої стінки, то можна задовольнитись менш насиченою композицією.
Щоб зробити з цих двох половинок вазу, їх перевертають на другий бік. Туго обмотану папером циліндричну форму кладуть на першу половинку майбутньої вази, а зверху на форму накладають другу половинку і зліплюють рідкою глиною, тобто повторюють операції, як і у випадку ліплення кофейника. Починати роботу потрібно із задньої стінки. Денце прикріплюють так само, як і в попередньому випадку. Підготовлений виріб висушують, замивають краї й випалюють. Потім, щоб яскравіше виявити відбиток рисунка, в нього втирають будь-яку темну глазур або пігмент (барвник) і зверху задувають кольоровою або прозорою глазур’ю, попередньо поглазурувавши всередині.
У техніці монотипії можна декорувати різноманітні предмети: плоскі тарілочки, квадратні вазочки, цукерниці, естампи і ін.
Цукерниця з рельєфом. Основну частину цього виробу виконують способом, який описано для виготовлення кофейника. Розміри довільні. Краще віддати перевагу низькій формі з широкою горловиною.
Рельєф у вигляді колосків наліплюють на вже готовий виріб. Можна виліпити зображення тварин. Зворотний бік рельєфу змащують рідкою глиною, на корпус наносять невеликі зарубки, рівномірно розміщуючи їх на поверхні, після чого приліплюють рельєф, підсушують, випалюють і глазурують.
Ваза з кольорових глин. Для виготовлення такої вази потрібна глина кількох кольорів. Білу глину або шамотну масу підфарбовують кольоровими пігментами або підглазурними барвниками і невеликими порціями замотують окремо глину кожного кольору у целофанову плівку, щоб вони не пофарбували одне одного.
Потім за допомогою лінійки і сантиметрової стрічки на вологій тканині відмічають розміри майбутньої вази, окреслюють по контуру цей прямокутник і починають укладати шматочки — різнобарвні «веретенця» з глинив ритмічному порядку так, щоб вони злегка дотикались одне до одного.
Верхній край можна не обрізати, тоді зверху утвориться візерунок. Усе це накривають вологою тканиною і обережно розкачують. Усі окремі елементи з кольорових мас від механічного стискування зліплюються між собою. Звичайно, позитивний результат буде після багатьох спроб і повторень.
Усю дальшу роботу виконують за схемою виготовлення кофейника циліндричної форми. Після сушіння поверхню вази не замивають, а тільки акуратно знімають ножиком невеликі задирки. Після першого випалювання задувають прозорою глазур’ю і випалюють удруге.
Декоративне яблуко. Цей виріб формують у гіпсовій формі. Спочатку з глини або пластиліну виліплюють модель, з якої потім знімають гіпсову форму. Гіпс замішують з водою до консистенції сметани і заливають ним модель з двох половинок. Після висушування гіпсова форма готова. В кожну з половинок набивають глину тонким (до 5 мм) шаром. Далі половинки яблука обережно виймають і зліплюють рідкою глиною. Ножиком зачищають шви. Готове яблуко замивають і приліплюють до нього плодоніжку та листочки.
Після першого випалювання наносять кольорові глазурі або емалі і випалюють удруге.
Прикраси з кераміки. Цікавий вид керамічних виробів — прикраси з кераміки — широко побутує в сучасному житті. Це можуть бути в сучасному житті. Це можуть бути намиста, браслети, сережки, кулони, брошки та ін.
Намиста можна зробити вручну у вигляді кульок, циліндриків, кубиків, нанизаних на всю нитку навколо шиї, а також невеликими групами на декоративних шнурах. Вони можуть бути рельєфними, з розписом, покриті кольоровими глазурами та теракотові.
Кулони можуть бути овальної форми, квадратні, круглі, а також у вигляді листків, квіток тощо. Їх можна розписати кольоровими ангобами, матовими глазурами по чистому черепку чи по білій емалі.
Кліпси, сережки, браслети виготовляють у вигляді елементів рослин (квітки, листки, бутони) або довільної форми, але для цих виробів потрібне металеве закріплення.
Для виготовлення прикрас можна застосовувати кольорові маси. Після декорування прикрас їх випалюють при температурі до 1000 градусів Цельсія. Користуючись методами, наведеними в цьому розділі, у домашніх умовах можна виготовити різні предмети з кераміки: декоративні вази для квітів та фруктів, кружки, цукорниці, цукерниці, невеликі кофейні набори, молочники та ін.
Добавить комментарий