Що таке макраме?

Техніка унікального ручного плетення відома в наші дні як вид мистецтва макраме. Це техніка стародавня. Дослідження зразків текстильних виробів Давнього Єгипту свідчать, що її широко використовували для завершення килимів, одягу і навіть кінської збруї. Техніка плетення Давнього Єгипту поширилась у східні, а потім і в європейські країни. Починаючи з 60-х років нашого століття, плетення в техніці макраме почало відроджуватись.

Великого поширення техніка ручного плетення набула і на Україні. Про це свідчать старовинні ткані та вишивані рушники, скатертини — обруси, які експонуються в музеї народного декоративного мистецтва в Києві, в етнографічному музеї Львова, музеї народного мистецтва в Коломиї. Особливо вишукане плетиво в рушниках. Красива багатоколірна вишивка часто завершувалась ажурним або строгим краєм одноколірного плетення, що підкреслювало красу ритму, кольору рисунка вишивки. У контрасті вони доповнювали одне одного і створювали єдиний художній виріб. Нині плетення стало самостійною технікою при створенні декоративних виробів.

У техніці макраме можна створити багато виробів для окраси житла — рушники та серветки, панно і міні-гобелени, штори, скатертини, килими для підлоги, покривала, різноманітні сумки, абажури, кашпо, жилети, хустки, прикраси, пояси тощо. Головне — це творча фантазія.



Для виконання виробів у техніці макраме потрібні такі робочі інструменти та пристрої: дошка, на одному боці якої прибивають рейку завтовшки 3 см, до якої по боках прикріплюють горизонтально шнур (на цьому «стойовому» шнурі нав’язують основні нитки, які утворюють візерунок); булавки з круглими головками та меблеві цвяхи з шляпками; ножиці; крючки в’язальні тонкі та товсті. Залежно від призначення виробу добирають відповідну сировину. Для виробів невеликих розмірів слід вибирати потовщений бавовняний або льняний шнур, товсту (грубу) шерстяну пряжу, а також джгут з сизалю. Для ансамблю одягу та прикрас використовують тонкі нитки з льону та бавовни (№ 10, 6, 4), а також тонкі шнури з люрексом, шовком, килимову та в’язальну шерсть низьких номерів.

До початку роботи слід визначити орієнтовну довжину ниток для утворення плетеного вузла чи візерунка. Слід пам’ятати, що завжди йдеться про подвійну нитку (шнур), тобто, перед тим, як скласти нитку, вона повинна бути приблизно в шість разів довша від задуманого виробу. Перш ніж почати велику роботу, слід зробити пробні візерунки, на яких можна перевірити правильність розрахунків щодо потреби в матеріалі. Довжину нитки, потрібну для виготовлення візерунка, визначають, поділивши довжину виробу на десять і помноживши на визначену раніше довжину нитки. Занадто довгу нитку, що утруднює роботу, можна вкоротити. Для цього її намотують на шпульки і прикріплюють мереживним вузликом. Зайву нитку намотують на шпульку знизу. Потім великим та вказівним пальцями лівої руки натягують нитку над шпулькою, справа зверху набирають дві петлі і затягують. Можна скористатися й іншим способом: майже всю нитку намотують на два пальці і затягують простою петлею так, щоб із середини мотка нитка легко і вільно витягалась.